Громадянська війна, яка закінчилася навесні 1865 року, забрала більше життів, ніж будь-який конфлікт в історії США, і вимагала створення перших національних кладовищ у Сполучених Штатах.
Наприкінці 1860-х років американці почали влаштовувати весняні святкування пам’яті численних загиблих солдатів, прикрашаючи їхні могили квітами та читаючи молитви.
Одне з найперших святкувань Дня пам’яті (Меморіал дей — Memorial Day) було організовано групою колишніх поневолених людей у Чарльстоні, штат Південна Кароліна, менш ніж через місяць після капітуляції Конфедерації в 1865 році.
У 1966 році федеральний уряд США оголосив Ватерлоо, штат Нью-Йорк, офіційним місцем Дня пам’яті. Уперше День пам’яті (Memorial Day) відзначили 5 травня 1866 року. У цей день підприємства у Ватерлоо закривалися, а жителі прикрашали могили солдатів квітами та прапорами.
Майже 500 000 військовослужбовців загинули під час громадянської війни в США. Це майже половина всіх американців, які коли-небудь загинули під час війни, і в понад сто разів більше, ніж загинуло під час Американської революції.
Щороку в День пам’яті о 15:00 відбувається національна хвилина пам’яті по місцевому часу.
Після Першої світової війни це стало приводом для вшанування тих, хто загинув у всіх американських війнах, а потім було ширше визнано національним святом у Сполучених Штатах.
У 1971 році Конгрес США прийняв Закон про єдиний вихідний понеділок і встановив, що День пам’яті мав відзначатися в останній понеділок травня.
Щороку на Арлінгтонському національному кладовищі День пам’яті відзначається церемонією, під час якої на кожній могилі встановлюється невеликий американський прапор. Традиційно президент або віце-президент покладають вінок до могили Невідомого солдата.
Щороку в містах Сполучених Штатів проводяться паради до Дня пам’яті, у яких часто беруть участь військовослужбовці та члени ветеранських організацій. Деякі з найбільших парадів відбуваються в Чикаго, Нью-Йорку та м.Вашингтоні, округ Колумбія.
Американці також відзначають День пам’яті, відвідуючи кладовища та меморіали. Деякі люди носять червоний мак на згадку про полеглих у війні — традиція, яка почалася з вірша про Першу світову війну.
Не так давно більшість американців були особисто знайомі з військовослужбовцями. Але сьогодні через такі чинники, як політична ціна, все більша автоматизація та передача військових завдань на аутсорсинг, все менше американців мають особистий зв’язок із кимось із збройних сил.
Згідно з даними Бюро перепису населення та Міністерства оборони США, під час Другої світової війни близько 12 відсотків загального населення США були частиною збройних сил.
За останніми даними Міністерства оборони, з майже 329-мільйонної нації лише 1,3 мільйона американців служать на дійсній військовій службі, а ще 800 000 служать у резерві.
«Ця невелика цифра впливає на те, як широка громадськість думає про ціну конфлікту», — вважають фахівці. Попри стереотипи, менше 1 відсотка населення США здійснює військову службу. Через це в американському суспільстві низький рівень обізнаності про досвід війни та життя військових.
На жаль, зараз є розрив між цивільними, які живуть своїм повсякденним життям та тими американцями, хто служив захищаючи безпеку Сполучених Штатів. Можливо, саме тому сьогодні мало хто з американців замислюється про значення Дня памяті. Більшість людей просто їдуть відпочити за місто на вихідні або влаштовують вечірки та шашлики на День пам’яті, а довгі вихідні вкінці травня неофіційно знаменують початок літа.
Джерела:
Averkov Immigration Services 